Наші негласні правила.

Так не написано в договорі, але так має бути по-людськи.

1. Плата — без затримок і викрутасів.
   Орендна — це святе. Не ми людям робимо послугу, це вони довірили землю. Платимо вчасно. Без нагадувань.
2. Ніякої показухи.
   Можна придумати 10 “заповідей”, але краще просто жити по совісті. Люди швидко відчувають, хто прийшов працювати, а хто — тільки обіцяти.
3. Не обіцяй — зроби.
   Обіцянки — валюта дешевша за інфляцію. Краще мовчки зробити, ніж красиво говорити. Робимо — тоді говоримо.
4. Гроші — не єдине, що має цінність.
   Іноді доречніше — не премія, а увага. Подарунок, листівка, дзвінок, коли народилась дитина. Люди це памʼятають довше за бонуси.
5. Земля — жива. Люди — тим паче.
   Коли хтось захворів — допомогли. Коли свято — привітали. Коли біда — не відвернулись. Це не бонус. Це нормально.
6. Ми тут не тимчасово.
   Якщо прийшли в село — стаємо його частиною. Допомагаємо школі, клубу, ФАПу. Не на показ, а бо інакше — не по-людськи.
7. Поважай старших. І дітей поважай.
   Бо якщо старенькі бабусі йдуть до нас з довірою, і діти тягнуться привітатись — значить ми все робимо правильно.
8. Не працюємо через “затягування” людей.
   Жодних хитрих схем, нав’язування, маніпуляцій. Люди мають право думати, порівнювати, сумніватися. Ми не тиснемо.
9. Все по закону. Все прозоро.
   Без сірих схем, підписів “заднім числом”, без “зараз підпишемо — потім розберемось”. Усі документи чітко, чисто і зрозуміло.

Жодна дія не має бути на шкоду совісті.
Бо з землею і людьми — не жартують. Якщо є сумнів — краще нічого не робити, ніж зробити погано.